Сучасне спілкування сучасних правників: 23-24 червня 2005 р. відбулася Науково-практична конференція "Законодавство України про адвокатуру: сучасний стан та шляхи вдосконалення".

Інтернет-конференції – "фірмова" технологія Академії адвокатури України – є одним з ефективних способів сучасного наукового спілкування. Академія регулярно організовує подібні заходи для різних аудиторій: наукової, адвокатської, студентської. 

На офіційному сайті Академії попередньо були розміщені тези учасників конференції, наукові статті та, головне, низка законопроектів "Про адвокатуру" та "Про правову допомогу", а також глава "Захисник" проекту нового КПК України.

Робота конференції, як і передбачалось, відбувалася протягом двох днів. Всього було зареєстровано тринадцять учасників та зафіксовано бл. 90 відвідувачів з різних міст України. На жаль, не всі учасники конференції при реєстрації зазначили свої контактні дані, або хоча б з якого міста. В цьому полягає одна із особливостей спілкування через Інтернет – ніхто не зобов’язаний називатися власним ім'ям, зазначати свої справжні координати. Втім, відомо, що учасниками конференції, зокрема, були: адвокати, викладачі, студенти, аспіранти, народний депутат України 

Найбільшу зацікавленість викликало обговорення питань організації адвокатури, її корпоративності, створення єдиної всеукраїнської адвокатської організації. Найбільш активними учасниками обговорення були ректор Академії адвокатури адвокат Тетяна Варфоломеєва та відомий адвокат Ігор Головань.

Безумовно, ніщо не замінить живого спілкування між людьми. Але в умовах обмеженого часу, швидкого темпу життя і передових технологій, такий спосіб спілкування між представниками юридичної професії, як Інтернет-конференції має певні переваги і свій шанс на існування. Окремо хотілось би подякувати організаторам конференції, побажати і надалі її проводити, вдосконалюючи водночас саму процедуру участі. 

22 квітня 2005 року в місті Умань, у мальовничому куточку України – дендрологічному парку “Софіївка” відбулась наукова конференція Академії адвокатури України “Проблеми правової реформи в Україні”.

Тема конференції виявилась надзвичайно актуальною і цікавою для всіх учасників. У вступному слові академік АПрНУ, проф. Гончаренко В.Г. зазначив, що питання правової реформи обговорюються ще з 1989 року, особливо бурхливо з часу прийняття “Декларації про державний суверенітет України”. За перші роки незалежності України було прийнято багато нормативних актів і вже у 1996 році виникла нагальна необхідність проведення правової реформи, оскільки в законодавстві виникла велика кількість колізій.

28 червня 2005 року ми відзначаємо чергову річницю прийняття Конституції України. Відзначаючи важливість та значимість цього нормативного акту, ми не можемо не помітити деяких його недоліків. Так, зокрема Конституція України визнає людину найвищою соціальною цінністю, однак не розкриває механізмів реалізації цього принципу. Тому вкрай важливим є системне реформування законодавства в цілому. Для системності і ефективності правової реформи починати потрібно з удосконалення філософського підґрунтя із залученням істориків, філологів та культурологів.

Питання, які обговорювались, стосувались також завершення проведення конституційної реформи, про що доповіла викладач Астрова Л.М. Темою її доповіді став аналіз Закону України “Про внесення змін до Конституції України”, прийнятий 8 грудня 2004 року. У доповіді зазначались умови набуття чинності змін до Конституції України, про нереальність набуття їх з 1 вересня 2005 року. Підсумком виступу стала спроба проаналізувати можливі позитивні та негативні наслідки внесення змін до Конституції України.

Вкрай важливим є питання про підвищення ролі місцевого самоврядування. Але перш ніж розглядати ці проблеми викладач Музика Л.А. вважає, що існують деякі вади легального визначення поняття „територіальна громада” (було зазначено, зокрема, що потребують уточнення поняття „житель” і термінологічний зворот „загальний критерій постійного проживання на певній території”, який би надавав особі право належати до відповідної територіальної громади), які необхідно усунути. Вона вважає що є доцільним передбачити у законодавстві, що суб’єктом права комунальної власності є територіальні громади в особі відповідних місцевих рад. В зв’язку з чим доведено необхідність: вилучення із нормативно-правових актів положень, що передбачають можливість безпосередньо здійснювати права власника територіальною громадою (за винятком здійснення цього права шляхом референдумів, а також територіальними громадами невеликих населених пунктів); передбачення норм про обов’язкове делегування функцій власника територіальними громадами місцевим радам або іншим уповноваженим територіальними громадами органам.

Проф. Михайленко О.Р. звернув увагу всіх присутніх на існування багатьох колізій між правовими нормами і особливо підкреслив необхідність підвищення правової і мовної культури нормативних актів. Для цього він запропонував поглиблювати вивчення правової термінології.

Ці ідеї були підтримані викладачами кафедри української та іноземної філології. Зокрема викладач Орел К.І. зазначила, що не може бути правової реформи без досконалого володіння державною мовою, бо ступінь досконалості юридичних документів, точність і ясність значною мірою залежать від мови, якою вони написані. Із усіх якостей для мови права найбільше значення має точність, доступність і якість викладу.

Доц. Купрієвич О.А. зосередила увагу на необхідності системного підходу до використання правничої термінології, виявлення труднощів терміновживання, усунення невідповідності окремих термінів та означуваних ними понять, нагальній потребі об’єднання зусиль філологів та правників з метою виявлення розбіжностей терміновживання, проведенні мовної експертизи чинного законодавства та законопроектів. Для результативної координації зусиль робочих груп розробників окремих кодексів та законопроектів, усіх правників доцільно створити Українську комісію з питань правничої термінології, яка б розробила рекомендації щодо труднощів терміновживання. Такі рекомендації вже готуються на кафедрі української та іноземної філогії Академії адвокатури.

Не менш актуальними є проблеми, які стосуються державної реєстрації прав на нерухоме майно, про що зазначила доц. Безсмертна Н.В. Тема її доповіді була присвячена створенню в Україні надійної системи державної реєстрації прав на нерухоме майно. Зазначено, що процес становлення в Україні системи реєстрації прав власності на об’єкти нерухомості нині увійшов у якісно нову стадію свого розвитку, проте відбувається із великими трудностями. У доповіді відзначено позитивні аспекти Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, а також звернуто увагу на його недоліки. Особливо було піддано критиці п.6 ст.3 Закону, який зобов’язує власників нерухомості, права яких на нерухоме майно були зареєстровані до 1 липня 2004 р. (дата опублікування Закону в Урядовому кур’єрі) при розпорядженні належним майном укласти відповідний право чин лише після реєстрації свого права власності. Таке становище є невиправданим з огляду на суттєві обмеження Законом прав власників на розпорядження своїм нерухомим майном, права на яке вже зареєстровано.

Виступ ст. викл. Ковтун О.М. присвячено актуальним проблемам здійснення земельної реформи в України щодо земель природно-заповідного фонду, що належать до особливо цінних земель. Доповідачка зупинилася на висвітленні проблем правового режиму земель природно-заповідного фонду, дослідила позитивні та негативні аспекти реформування у цій сфері. У доповіді окреслено коло заходів щодо реформування земельних правовідносин у галузі охорони, збереження та використання земель природно-заповідного фонду.

Викладач Куринська С.О. звернула увагу присутніх на питання, пов’язані з існуванням третейських судів в Україні. У своїй доповіді вона зазначила, що третейські суди є і будуть і їх вдосконалення є складовою правової реформи в Україні. Закон України “Про третейські суди” не тільки визначив правовий статус цього недержавного органу, а й висвітлив цілу низку питань, які потребують правового вирішення, і, насамперед, виконання рішення третейського суду та самоврядування третейських суддів.

Крім того, на конференції було заявлено ще багато цікавих та змістовних доповідей (програма), ознайомитись з якими можна буде на сторінках журналу “Вісник Академії адвокатури України”.

Академія адвокатури України і надалі планує проведення подібних конференції та запрошує до співробітництва.